четверг, 26 января 2017 г.

Іван Юліанович Кулик народився 26 січня 1897 р. у м. Шполі на Черкащині в сім’ї вчителя.
Закінчив у м. Умані чотирикласну міську школу. Вчився в Одеській художній школі. 1914 р. виїхав до Америки, працював на фабриках, шахтах, друкував вірші в російських та українських соціалістичних журналах. Член Комуністичної партії з 1914 р. В 1917 р. повернувся на Україну, брав участь у громадянській війні. Вірші І. Кулика публікувалися на сторінках періодичних видань «Мистецтво», «Галицький комупіст», «Шляхи мистецтва», «Червона правда», в альманасі «Буяння». Перша книга віршів «Мої коломийки» вийшла 1921 р. Виступав також як прозаїк, публіцист, критик. Був головою Спілки письменників України.
У 1924 —1926 рр. — консул СРСР у Канаді. Як і В. Сосюра, Іван Кулик один із перших в українській радянській поезії розробляв робітничу тематику, створив образ жінки —робітниці. Почавши з стилізацій народних коломийок головним чином в агітаційних віршах, він у пізніших творах утверджував принципи реалістичної, революційно —пролетарської поезії, прагнув створити образи комуністів, оспівував класову інтернаціональну солідарність трудящих. У поемі «Чорна епопея» відтворив трагічні картини поневірянь негрів у капіталістичній Америці. 1928 р. у перекладах І. Кулика вийшла «Антологія американської поезії».
Помер 14 жовтня 1941 р.
Окремими виданнями вийшли збірки поезій та поем: «Зелене серце», «Одужання» (1923), «В оточенні» (1927), «Чорна епопея» (1929), «Шість поем» (1930), «Карачай» (1931), «Твори» (1932), «16 морців» (1934), «Змужніла молодість» (1935), «Вірші та поеми» (1962), «Поезії» (1907).


Комментариев нет:

Госкомтелерадио объявляет в 2017 году Всеукраинский конкурс на лучшее периодическое печатное издание для детей и юношества. Конкурс прово...