среда, 22 марта 2017 г.



 22 БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВОДИ
Всесвітній день води, дата якого припадає на 22 березня, святкує вся планета. Головне завдання цього дня - нагадати кожному жителю планети про величезну важливість водних ресурсів для підтримання життя на Землі. Як ми знаємо, людина і всі тварини істоти не можуть існувати без води. Без наявності водних ресурсів, на нашій планеті не зародилося життя.
Ідея про проведення такого свята вперше прозвучала на конференції ООН, яка була присвячена розвитку та охороні навколишнього середовища. Ця подія відбулася в Ріо-де-Жанейро у 1992 році.
Вже в 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН прийнято офіційне рішення про проведення 22 березня Всесвітнього дня водних ресурсів, який почне нагадувати всім людям на планеті про значення води для продовження життя на Землі.
Так, з 1993 року офіційно відзначається Міжнародний день води. До цієї події Організація по захисту навколишнього середовища звертається до всіх країн з проханням приділяти більше уваги захисту водних ресурсів і проводити конкретні роботи на національному рівні.
Також у своїй резолюції Організація по захисту навколишнього середовища рекомендує всім країнам 22 березня проводити спеціальні заходи, спрямовані на освоєння та збереження водних ресурсів. Крім того, було запропоновано щороку присвячувати цей свято якійсь певній темі. Так, період з 2005 по 2015 року оголошено десятиліттям «Вода для життя».
Свято «День води» проводиться, в першу чергу, для залучення суспільної уваги до даної проблеми. Це дозволяє залучити до її вирішення велику кількість країн і прийняти відповідні заходи щодо забезпечення питною водою жителів країн, які потребують в цьому.
Водночас основні цілі проведення свята залишаються незмінними, серед яких:
Надати реальну допомогу країнам, що зазнають дефіцит питної води.
Поширити інформацію про важливість охорони водних ресурсів.



22 березня в Одеській обласній бібліотеці для дітей ім. В.Катаєва відбулась творча зустріч з одеським дитячим письменником, лауреатом літературної премії ім. Т.Шевченка – Рутківським В.Г.

З письменником спілкувались учні 6-х класів ЗОШ №52.




вторник, 21 марта 2017 г.

Заходи по районних бібліотеках Одеської області до Всеукраїнського Тижня дитячого читання - 2017
Назва бібліотеки
Назва заходу
Форма заходу
Термін
Одеська міська ЦБС для дітей
ЦМБ ім. Гайдара універсальний читальний зал
Бібліотека-філія №26
 «Book шоу»
Бенефіс  читача
20 березня
«Кільватер морських пригод»
Бібліо - ілюмінатор. Театралізована книжкова відео розповідь  про великі морські  мандрівки, великі морські битви, моряків-героїв
22 березня

Білгород-Дністровська міська централізована система
Філія ім. В. Катаєва,
Філія ім. М. Кропивницького,
філія с. Сергіївка,
філія ім. Лесі Українки, ЦМБ
 «Пригоди в книжковому морі»
Web перегони

20 березня

«Казка по лісу іде, казка за руку веде»
Літературне лото


22 березня


Добрий чарівник Чукоша»
Книжковий десант

24 березня

«Модна читанка»
Бук проект
27 березня
«Хай дітлахи усі читають, бо
книга нас усіх єднає»
Свято закриття тижня

31 березня
Балтська центральна дитяча бібліотека
«Єдина Україна, єдині у читанні її діти»
Літературні сучасні хіти для дітей
27 березня
Березівський район
ЦРДБ

 «До нас у гості завітай, книгу зі святом привітай»
Свято відкриття тижня

20 березня


Степанівська сільська бібліотека
«Ми любимо читати»
Флеш моб
31 березня
Велико-Михайлівський район
ЦРДБ



 «Книга - гарна чарівниця, відкриває таємниці»
Пізнавально-розважальна гра


24 березня



«Весела плутанина дідуся Корнія»
Літературна вікторина


27 березня


Цебриківська дитяча бібліотека
«Зустріч з королевою Книгою»
Посвята в читачі
28 березня

Любашівський район
ЦРДБ


 «Таємничий загадковий, день народження чудовий»
Літературний квест на честь посвячення  в читачі

24 березня



Цебриківська дитяча бібліотека
«Під Троїцьким небокраєм діти люблять казку і її читають»
Бібліотечні посиденьки
27 березня
Кілійський район
ЦРДБ


«За сторінками українських казок»

Презентація книжково-лялькової  виставки на честь відкриття тижня
Книжкова гра
26 березня



Вилківська дитяча бібліотека
«Завдання казкаря»
Ерудиціон
28 березня

«Зверни своє серце до книги»

29 березня
Миколаївська ЦРБ
«Світлішає на світі, коли читають діти»
Свято відкриття тижня
20 березня
Овідіопольська ЦРДБ
«Літературно-художнє ательє юних митців»
День малюнків  - книжкових ілюстрацій
27 березня
Роздільнянська ЦРДБ
«Книга просить на гостини – в неї свято – іменини»
Свято відкриття тижня
27 березня
Тарутинський район
Тарутинська РДБ



«Слово, чому ти не твердая криця, що серед
бою так твердо іскриться»
Патріотичний поетичний вернісаж



29 березня




Бородинська бібліотека для дітей
«Пані Газета та його величність Журнал»
День періодики
29 березня


В ООДБ ім. В. Катаєва з 20 по 30 березня проходитиме Всеукраїнський Тиждень дитячого читання: «В комп’ютері – новини, в книзі – життя»
Відкриття Тижня
Початок о 12.00
20.03.2017
Всі відділи
«Улюблені герої»
Конкурс малюнків
20.03.2017
п/в №73
«Одеські поети - дітям»
Поетична хвилина
21.03.2017
Відділ учнів-читачів 5-9 класів
«Казкові уроки мудрості»
Літературна вікторина
22.03.2017
Відділ учнів-читачів 5-9 класів
«Сторінками улюблених книжок»
Вікторина
22.03.2017
п/в №73
«Здравствуйте каникулы»
Концерт
22.03.2017
Відділ естетичного виховання
Літературна вітальня «Ювілейний звіт дітям В. Рутківського»
Творча зустріч з одеським письменником
22.03.2017
Відділ учнів-читачів 5-9 класів
Засідання гуртка «Фантазія»
Вироби дітей з фетру, паперу
22, 24, 25.03.2017
Відділ естетичного виховання
«Мандри країною фантазії»
Бесіда
23.03.2017
п/в №73
«Книжкові відкриття»
Книжково-ілюстративна виставка-презентація
23.03.2017
Відділ учнів-читачів 5-9 класів
«Книги – ювіляри року»
Відео презентація
24.03.2017
Відділ учнів-читачів 5-9 класів
«Зустріч у книжковому місті»
Зустріч з письменницею Могильницькою Г.А.
24.03.2017
Відділ учнів-читачів 1-4 класів
«Королевство многочитай»
Електронна презентація
26.03.2017, 30.03.2017
Відділ учнів-читачів 1-4 класів
«Міжнародний день театру»
Виставка - презентація
27.03.2017
Відділ естетичного виховання
«Вгадай героїв книг»
Відеовікторина
27 – 28.03.2017
Відділ учнів-читачів 1-4 класів
«Книжкова веселка»
Виставка-перегляд
29.03.2017
Відділ учнів-читачів 1-4 класів
«Веселі пригоди в країні Читалії»
Літературне свято
29.03.2017
Відділ учнів-читачів 1-4 класів

Завершення Тижня дитячого читання.
30.03.2017
Всі відділи

пятница, 17 марта 2017 г.

100-річчя початку подій Української революції 1917 – 1921 років та створення Української Центральної Ради

До цієї визначної події в історії України присвячена розгорнута книжкова виставка, оформлена в Одеській обласній бібліотеці для дітей ім. В. Катаєва.


среда, 15 марта 2017 г.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.01.2017 №1822-VІІІ «Про встановлення Дня українського добровольця» 14 березня щороку відзначатиметься День українського добровольця.

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, сприянню подальшого зміцненню патріотичного духу в суспільстві в Одеській обласній бібліотеці для дітей ім. В. Катаєва для читачів були підготовлені відкритий огляд літератури, інформаційне повідомлення «Любіть Україну як вірні сини…» (14.03 – День українського добровольця). 

вторник, 14 марта 2017 г.

14 березня - 155 років від дня народження Олекси Харлампійовича Новаківського

Олекса Харлампійович Новаківський (*2 березня (14 березня) 1872, Слободо-Ободівка, тепер Ободівка Вінницької області — †29 серпня 1935, Львів) — український живописець і педагог.
Мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі (1888-92) у художника-декоратора Ф. Клименка та у Краківській Академії красних мистецтв (1892—1900) у Л. Вичульського і Я. Станіславського. Живописна манера О.Новаківського сформувалась на творчому засвоєнні принципів імпресіонізму. Довгий час працював у с. Могила біля Кракова.
З 1913 жив у Львові, куди переїхав за допомогою митрополита А. Шептицького. Новаківський, крім творчої роботи, займався і педагогічною діяльністю.
В 1913 заснував у Львові художню школу, що стала відомим осередком малярської культури у Західній Україні, і в якій вчилася ціла низка відомих митців, зокрема, Л. Перфецький, В. Іванюк, Р. Сельський, С. Зарицька, С. Луцик, Г. Смольський, С. Гебус-Баранецька, М. Мороз та ін.
У 1924-25 очолював факультет мистецтва Львівського (таємного) Українського Університету.
Помер у Львові, похований на Личаківському кладовищі. У Львові відкрито художньо-меморіальний музей художника.
Перед українською публікою Новаківський уперше виступив ще на виставці «Товариства для розвою руської штуки» (1901), але ширшу популярність здобув собі тільки першою збірною виставкою у Кракові (1911). Коли ж 1913 він переїхав із Кракова на постійний побут до Львова, то завоював собі галицьку публіку неподільно.
В пору, коли Іван Труш усунувся в тінь, Панкевич замовк, Сосенко нездужав, а Бойчук переїхав до Києва, вільне місце в «палаті Стики» та в опінії громадянства зайняв Новаківський. У порівнянні з ними, Новаківський переважав агресивністю своєї колористики й характеристичним для малярів «Молодої Польщі» підходом до теми. Чисте малярство з утаєною символікою барвних площ і ліній було тоді новиною на галицькому ґрунті.
Перша львівська збірна виставка Новаківського, укладена 1921, була його великою перемогою. Особливо сердечно сприйняла митця польська критика, що знайшла в ньому українського епігона краківської школи.
Краківський «Автопортрет», портрет дружини («Моя муза»), низка триптихів та кільканадцять пейзажів, побіч своєї наглядної залежності від лауреатів краківської школи, забезпечать Новаківському тривке місце в історії українського мистецтва.
Олекса Новаківський - то ціла епоха в українському малярстві кінця ХІХ - початку XX століття. Творчість художника являє собою літопис буднів, своєрідне дзеркало життя західно-українського суспільства. За свідченнями його сучасників, він належав до тих художників, які не люблять працювати у тиші своїх майстерень, віддалені від реальності, замкнені у власному світі. О.Новаківський був справжнім народним художником і йому випало творити так, щоб пробуджувати у виснажених важкою недолею земляків-галичан високий дух українства.
Його ім'я добре відоме в Польщі, де він навчався, робив перші кроки у малярстві й утверджувався як художник. Роботи О.Новаківського зберігаються далеко за межами України, у приватних колекціях. Привезені українськими емігрантами, вони презентують глибоко філософське за змістом, самобутнє за колоритом, ліричне за настроєвістю і реалістичне за суттю малярство. Чимало з його творів дбайливо зберігається у родинах галицьких інтелігентів - сучасників майстра - і передаються у спадок з покоління у покоління. Проте вони, на жаль, недоступні для шанувальників мистецтва.
Мусимо констатувати, що творча постать Новаківського упродовж довгих десятиліть існувала на поверхні нашої суспільної свідомості, як айсберг, - лише частиною свого справжнього духовно-творчого масштабу. І спричинилися до того, з одного боку, наші сумнозвісні суспільні чинники: бо вже сама небуденна, яскрава індивідуальність цього художника, складний світ його малярських видінь ніяк не давали втиснути себе у рамки соціокультурного стереотипу, що був силоміць нав'язаний нашому народові.
У сталінський період ім'я Олекси Новаківського взагалі замовчувалося, а коли в наступні роки митцеві врешті-решт було "дозволено" стати класиком, то згадувалося лише у помітно здеформованому, обкроєному вигляді. Під суворою забороною опинився і ряд важливих тем та фактів з його творчої біографії: довголітні стосунки із митрополитом А.Шептицьким, контакти з такими видатними сучасниками, як М.Вороний, родиною Барвінських, Колесс, Малицьких, Морачевських та багатьма іншими. Сюди відноситься також розгляд досі замовчуваних або маловідомих мотивів у творчості художника, - його праця над темою визвольних змагань УСС ("Стрілецька Мадонна", "Ангел Смерті", проекти гербового знаку УСС, нариси до композиції "За волю"), твори релігійної тематики ("Серце Ісуса", "Срібна Мадонна", "Мати Милосердя", ескізи саркофагу для праху Йоса-фата Кунцевича та ін.).
Принципово важливим є питання сучасної інтерпретації творчості О.Новаківського, адже малярство його, навіть на рівні найбільш знаних творів, все ще залишається сьогодні не до кінця "прочитаним", недооціненим у своїй духовно-змістовій глибині.


14 березня - "Явдохи"
Чотирнадцятого березня - свято Преподобної Євдокії, або у народі Явдохи. Це ймення означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється це ім'я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.
У молоді роки Євдокія вела порочне життя, але згодом відмовилася від хибного шляху, прийняла християнство. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християнство вона тяжко постраждала. Першого березня 152 р. святій відтяли голову.
У народному побуті «Явдохи» – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня («Явдохи» за ст. стилем). Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.
Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.
Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків»:
Благослови, Боже,
Весну закликати,
Зиму проводжати.
Ой, весна в човничку,
Літечко в возочку.
У цей день наші предки зустрічали весну, виходячи до схід сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її. Деякі з магічних заклинань весни збереглися і до цієї пори:
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам квіточок.
Наступною ознакою приходу весни вважалися пісенні трелі вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусідів, що чув поклик: «Діду, діду, сій ячмінь!». З цього часу вже готували яре збіжжя для ранньої сівби.
Але найкращим благовісником все-таки були ластівки, що приносили на своїх прудких крилах весняне літепло. Цих пташок вельми шанували, вважаючи божими охоронцями осель. Батьки застерігали дітей: "Якщо хтось візьме в руки ластівку чи її яєчко, у того обличчя вкриється ластовинням, а коли зруйнує гніздечко — з'явиться ряба віспа..."
У такий спосіб люди оберігали птахів од дитячих пустощів. Діти, які бажали, аби їхнє обличчя не рябіло веснянками, побачивши ластівку в цей день, вигукували: "Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!" — і мерщій бігли вмиватися талою водою.
Господині, побачивши в цей день ластівку, кидають жменю землі на грядку зі словами: «Кріп сію». І чекають на «закономірне диво» – на цьому місці начебто виросте кріп. Діти, уперше побачивши навесні ластівку, беруть жменю землі, кидають її вслід ластівці: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям на добро!» для того, щоб швидше приходила весна та прилітали всі ластівки, бо, як відомо, одна ластівка ще погоди не робить.
Ластівки в Україні завжди користувалися особливою шаною та охороною. Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки – великий гріх. Як і лелеки, ластівки приносять в оселю, під стріхою якої живуть, затишок і злагоду. Тож краще не турбувати їх і не бешкетувати, витягаючи яйця з гнізда.
Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися. В центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.
Добрий господар обов'язково зрізав сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільки для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах нечиста сила не селилася.
З Явдохи починаються і магічні весняні ігри - «веселки», «гаївки», «гагілки», «ягівки» (так вони називались у різних місцевостях), що «допомагали» весні у її оновлювальній роботі. Виконувались веснянки аж до Зелених свят.
На Явдохи дівчата в цей день до сходу сонця заклинали своїх суперниць такою молитвою: «Щоб на дорозі не стояли та мене — хрещеную, народженою рабу Божу (ім'я) добрим словом поминали».
Городники вважали, якщо «під Явдоху» висіяти розсаду капусти, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося й рільників, бо «Одова Явдоха виходить з плугом».
Прислів'я про "Явдоху":
Явдоха красна — вся весна ясна.
Євдокія красна, то і весна красна.
На Явдоки — голі боки.
На Явдоки води по боки.
Прийшла Євдокія — селянинові надія.
Прийшли Євдокії—дядькові затії: плуга чинити, борону точити.
У Явдохи сила — весь поділ замочила.
Явдоха хвостом крутить — зима ще довго полем блудить.
Народні прикмети:
Яка Явдоха, таке й літо.
Якщо на Явдохи вітер із теплого краю, то буде гарне літо, і навпаки.
Як на Явдохи зранку світить сонце, то буде добрий врожай на картоплю, як вдень, то буде середній зрожай, а як ввечері світить, то буде пізній, поганий врожай.
Як на Явдохи гарна сонячна погода, то буде цей рік добрий урожай на картоплю і на коноплі.
Як вітер сходовий на Явдохи, то буде літо тепле; полудневий, то буде літо сухе, спека; а як західний чи північний вітер, то літо буде холодне.
Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
Під Явдоху місяць-молодик із дощем — бути літу мокрому.
Повний місяць з дощем — бути мокрому літові.
Явдоха з дощем — буде літо тепле й мокре.
На Явдоху погоже — все літо пригоже.
Який вітер на Явдохи, такий буде і на Покрову.
Яка Явдоха, таке й літо: теплий вітер — на мокре, вітер із півночі — на холодне, крутитиме млини — так крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу — плодитимуться бджоли, а з півдня — врожайний на хліб рік.
Явдоха красна — вся весна красна, на огірки врожай.
На Явдоху сніг — на врожай.
Якщо сонячно, то буде врожай на огірки, а коли з дощем, то літо мокре й тепле.
Як на Явдокії та на Олексу тепло та ясно — на врожай.
На Явдокії замічай: як буде сонячно, то добре на пшеницю буде.
Явдохи-плющихи: гарний день вдасться — на врожай огірків та опеньків, льону і конопель.
Якщо ранок ясний — сій ранню пшеницю, в обід ясно — середній посів защедрить, а коли під вечір випогодиться — розраховуй на пізній засів.
Якщо на Явдохи день сонячний — вродить пшениця, а похмурий — просо і гречка.
Якщо на Явдокії біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в меду.
Явдоха з водою, то Юрій з травою.
Якщо курка на Явдоху нап'ється, то на Юра вівця напасеться.
Тепла Явдоха з південним та західним вітрами — літо буде з медом.
Як на Явдоху сніг – на врожай і добрий медозбір.
Ластівки "стеляться" по землі — скоро затепліє і, отже, можна буде сіяти овес, «бояться» землі, себто літають високо — ще холод утримається. 
Якщо в цей день завірюха – до пізньої весни.
На Явдохи холодно — худобу годувати зайві два тижні.





четверг, 9 марта 2017 г.

Сьогодні, 9 березня, вся Україна відзначає 203-річчя з дня народження великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка.
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Черкаської області в сім`ї кріпосного. У 9 років втратив матір, в 11 - батька. У 1831 році Шевченко був відданий на 4 роки в учні до художника Василя Ширяєва в Петербурзі. У складі артілі художника Шевченка брав участь у розписі Петербурзького Великого театру як підмайстер-рисувальник.
У 1838 році впливові покровителі Шевченко, серед яких - художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викупили молодого поета на свободу. Пан погодився відпустити кріпака за чималу на той час суму - 2,5 тис. Рублів. Щоб її зібрати, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського - вихователя спадкоємця престолу, і портрет був розіграний в лотерею, в якій взяла участь царська родина.
Отримавши свободу, Шевченко став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Завдяки високому рівню підготовки його зарахували відразу в четвертий клас. Незабаром він став одним з улюблених учнів Карла Брюллова. У 1840 році вийшла перша збірка віршів Шевченка «Кобзар», куди увійшло 8 віршів. Книга розійшлася за два тижні і придбала неймовірну популярність. Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» та «Гамалія».
Протягом останніх трьох років життя Шевченка, незважаючи на підірване здоров`я, активно займався просвітницькою діяльністю. Підготував до друку «Буквар» для вечірніх шкіл (був випущений тиражем в 10 тис. Примірників за рахунок автора). У 1860 році Шевченко став першою людиною в Російській імперії, який отримав звання академіка гравюри.
Помер Шевченка 10 березня 1861 року в віці 47 років від хвороби серця. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а за два місяці труну з його прахом, відповідно до його заповітом, перевезли в Україну і похований на Чернечій горі біля Канева.

Одеська обласна бібліотека для дітей ім. В.Катаєва запрошує шанувальників творчості відомого українського письменника на Шевченківські читання, які відбудуться 13 березня о 14.00 в читальному залі нашої бібліотеки (м. Одеса, вул. Преображенська, 64, 3 поверх).